###Іван Гецко "Під час Євро-2012 потрібно сподіватися на фарт Блохіна" ###

Розмова з Іваном Гецком, екс-форвардом національної збірної України з футболу

Відомий у минулому форвард, автор першого гола національної збірної України Іван Гецко в інтерв’ю «Газеті» проаналізував проблеми «синьо-жовтих» і їхню перспективу на Євро-2012.

— В Україні чемпіонат тільки-но розпочався, тому футболісти перебувають не в оптимальній формі. Хоча для нашої збірної перша 2012 ро­ку гра з ізраїльтянами минула доволі вдало, — каже Ігор Михайлович.

— Узагалі, на матчі з ізраїльтянами не варто загострювати увагу. Не всі основні гравці починали грати з перших хвилин. Як на мене, в нас не було оптимального складу в цьому поєдинку. Звісно, він був підготовчим, тренерський штаб хотів перевірити низку футболістів.

— І хто, на ваш погляд, мав би починати гру в основі?

— Не хотів би називати прізвища. Бувають такі ситуації, коли нам здається, що той чи інший гравець мав би бути на полі, а він насправді не готовий приносити користь. Це все добре бачить тренерський штаб, а нам збоку цього не помітно. Безперечно, всі футболісти пройшли тренувальні збори та повинні бути добре підготовленими. Але ж є брак ігрової практики. Натомість у збірній Ізраїлю ситуація інша. В цій країні чемпіонат у розпалі, було відчутно стабільність, упевненість у діях ізраїльтян. Це стосується всіх збірних, які проводили спаринги. В діях групи гравців нашої національної команди можна було помітити відсутність упевненості у власних силах. Не можна сказати, що наша збірна на цьому етапі перебувала в оптимальній формі. Футболісти були готові показати приблизно 60% того, що вміють.

— Олег Блохін нарікає на відсутність серед на ших гравців яскравого таранного нападника. Мовляв, ці функції може виконувати тільки Марко Девіч, інші ж діють із глибини поля. Чи справді є проблеми з цією позицією?

— На сьогодні це є проблемою не тільки збірної України, а й усіх наших клубів. У командах небагато гострих нападників, які грали б тільки на завершення атаки. Футбол змінився, тому форвард повинен уміти діяти на лінії і захисту, й атаки. Ми ж бачимо, як грає вся Європа, провідні команди. Прик­лад такої універсальності в матчі з ізраїльтянами продемонстрував Андрій Воронін, який біля своїх воріт припинив контратаку суперника. Приємно, що в нашій збірній гравці відпрацьовують один за одного: в тому епізоді Воронін підстрахував Олега Гусєва, який не встиг повернутися в захист. Щодо нападників, то в сучасному футболі кожен виконавець зобов’язаний добре діяти на будь-якій позиції в будь-якій ситуації.

— Тобто форварди повинні відпрацьовувати в захисті, а якщо потрібно стати «наконечником», то в них із цим не мало б виникати проблем?

— Безперечно… Більший акцент вони мають робити на атаку, на завершальну стадію. Але однозначно зобов’язані брати участь і в захисті. Від цього нападників ніхто ніколи не звільняв.

— Тим паче, з огляду на наших суперників по груповому етапу Євро-2012, без злагоджених дій у захисті буде неможливо досягти результату…

— Стовідсотково. Уся команда повинна атакувати і відразу ж повертатися в захист. Інакше нам буде складно вийти з групи.

— Як гадаєте, націо­нальна збірна може бу­ти першим номером із французами?

— …Боже збережи (сміється). За теперіш­ньої гри українців і фран­цузів це загрожує неприємностями. Про що ми говоримо, коли індивідуальна майстерність французів на сьогодні в оптимальній готовності. Серед них багато висококласних футболістів, є кому вийти та підсилити гру. Будь-який виконавець, який виходить на заміну, відповідає рівню збірної, в якій перебуває. Французи постійно повторюють, що є «темними конячками», жодних завдань перед собою не ставлять. Але на сьогодні вони не програють 17 матчів поспіль, усіх перемагають. Вважаю збірну Франції одним із фаворитів Євро-2012.

— Тобто англійці котируються нижче за французів?

— В англійців безліч проблем. За сто днів до початку чемпіонату їх залишає тренер, який готував команду впродовж останніх кількох років. Це не мине для британців безболісно. Також є проблеми в стосунках ветеранів і молоді. Це неодмінно вплине на злагодженість дій команди.

— Щось подібне відбувалося у збірній Франції до і під час чемпіонату світу 2010 року…

— Так, безперечно. Взагалі є чимало прик­ладів, що доводять: «тертя» в колективі, зміна тренера не приводять ні до чого хорошого.

— Повернімося до нашої збірної. Таке враження, що українцям варто розраховувати тільки на фарт Олега Блохіна.

— Безумовно. Він у нас і так фартовий, думаю, все мало би бути гаразд. Головне, щоб футболісти відчули свої сили, підійшли до чемпіонату Європи в оптимальній формі. Якщо відчуватимуть, що можуть грати на рівних зі своїми суперниками, повірять у себе, все буде добре.

— Іване Михайловичу, яке місце у вашому житті тепер займає футбол?

— Тепер він на другому-третьому місці.

— Ви нині виступаєте за команду аматорів?

— Так, це суто для себе. Ми з Ігорем Івановичем Бєлановим свого часу дали слово грати за одеське «Динамо». Беремо участь у турнірі, який відбувається в залі. Не підтримую це, адже це не той футбол, у який ми колись грали. Це ж не футбольний м’яч — інший відскік, інша тактика. Але я пообіцяв, та й форму в такий спосіб підтримую.

— Тренерською роботою не хочете займатися чи просто не маєте пропозицій?

— Не ставив на собі хрест, думаю, мій час іще настане й повернуся у футбол. Я ж більше нічим не вмію займатися. Прикро від наших нав­колофутбольних справ.

— Що маєте на увазі?

— Ми все своє життя професіонально займалися футболом, а тепер залишилися поза справами. Нині футболом займається хто завгодно, тільки не ті люди, які віддали цій грі більшу частину свого життя. Такі особи стали непотрібними. Винятком є хіба що київське «Динамо» та донецький «Шахтар», де цінують своїх футболістів. Там розуміють, що ці люди віддали клубу кращі роки своєї молодості. Тому їх повертають працювати в клубну систему. В інших клубах ситуація інша. Працює будь-хто, тільки не свої, не ті, хто віддав душу команді.

— Маєте на увазі на­сам­перед одеський «Чорно­морець»?

— Не тільки «Чорноморець», а й решту клубів. Тільки «Шахтар» і «Динамо» заохочують своїх футболістів. Там гравцям, які не один рік виступали в цих командах, дають змогу попрацювати. Інші клуби запрошують у тренерський штаб іноземців. Це стосується передусім «Дніпра» та деяких інших клубів.

— В Україні взагалі неймовірна конкуренція серед тренерів. Чимало досвідчених фахівців без роботи…

— Безумовно, таке не тільки в нашій країні, а й в усьому світі. Це нормальне явище. Якщо подивитися на елітні клуби Європи, то їх тренує чимало фахівців, які свого часу були прекрасними футболістами. Це ж про щось говорить? Тому в клубах, збірних змінюється тактика, стиль гри. Наприклад, німецька збірна в останній грі підтвердила, що змінилася. Це вже не та команда, до якої всі звикли. Німці імпровізують і не грають так, як колись — строго по лінійці вперед-назад. Вони показують гарніший і видовищніший футбол. Те саме стосується інших збірних. Головне — ці команди тренують люди, які заслужили це право, віддали футболу багато років життя. А те, що відбувається в нас, трохи насторожує. Мені здається, що гравець, який виступав років 10 тому, може дати підопічним більше, ніж той, який грав років 40 тому.

Довідка

Іван Михайлович Гецко народився 6 квітня 1968 року в Дніпропетровську. Виступав за збірні СРСР і України. Автор першого забитого м’яча в історії збірної України (у грі з командою Угорщини, 1992 рік). Один із найрезультативніших нападників за підсумками всіх чемпіонатів України — 67 голів. Увійшов до символічної збірної львівських «Карпат» періоду незалежності. Автор першого хет-трику у вищій лізі України: 4 квітня 1992 року в матчі «Чорноморець» — «Нива», Він­ниця (6:0). Іван Гецко — єдиний футболіст, який двічі забив по чотири голи в іграх чемпіонату України. Цікаво, що сталося це протягом одного чемпіонату — 1999/2000 — у складі двох різних команд («Карпати» і «Кривбас»). Автор найшвидшого покеру (каре) в першостях України — чотири голи за 26 хвилин (61, 63, 66, 87) у грі «Карпати» — «Дніпро» (4:0) 29 серпня 1999 року.